Хто в’яже постоли?

Взуття плели не тільки з деревної кори, у справу йшло й тонке коріння, а тому й сплетені з нього постоли звалися корінниками. Моделі постолів, що виготовлялися зі смужок тканини, називали плетешками. Ще постоли робили з прядив’яної мотузки – крутці, і навіть із кінського волоса – волосянника.

Так, стародавні в’ятичі віддавали перевагу постоли косого плетіння, новгородські словени – теж, але здебільшого з берести і з більш низькими бортиками. А ось поляни, древляни, дреговичі, радимичі носили постоли в пряму клітинку. Плетіння постолів вважалося нескладною роботою, але вимагало вправності та навичок.

Усе російське село, за винятком Сибіру і козачих районів, цілий рік ходило в постолах. Личаки на Русі, так само як і в інших країнах Східної Європи, – найдавніше взуття. Їх носили з незапам’ятних часів аж до середини XX століття переважно селяни. Іноді не гребували ходити в постолах і заможні люди.