Коли було винайдено льодяники?

Льодяники на паличці – одне з найдавніших частувань, як на Русі, так і в культурах інших країн. Хоча перші документальні згадки про них з’являються лише наприкінці 15 століття, можна припустити, що завзяті “півники” тішили дітей ще за часів князя Володимира – “Червоне сонечко”.

У Європі льодяники з’явилися в 17 столітті. Спочатку їх використовували для медичних цілей, а палички вставляли для зручності. Американці ж стверджують, що це саме вони винайшли льодяники (lollipop, що означає “солодкий язик”) під час громадянської війни. Замість паличок використовували звичайні олівці.

Іспанський льодяник на паличці винайшов Енріке Бернат у середині ХХ століття. Звернувши увагу, що діти після з’їдання солодощів витирають липкі руки, він встромив паличку в карамель, яка ще не застигла. Так вийшов перший льодяник “Чупа-Чупс”, ця знаменита цукерка народилася 1958 року.

Перша згадка слова lolly-pop у сучасному контексті датується 1920-ми роками. Кондитери Франції робили льодяники ще в середньовіччі, щоб знати було зручно ласувати вареним цукром. В Японії виготовлення льодяників почалося у VIII столітті.