Кому належали квартири в СРСР?

У зв’язку з тим, що ні особиста, ні приватна власність на нерухомість у багатоквартирних будинках була в СРСР неможлива, юридично і фактично квартири належали державі, громадянам надавали право безоплатного проживання в них без права володіння або купівлі (дозволявся обмін, зокрема міжміський.

Окремі квартири-сталінки отримували, в основному, радянські номенклатурники, військові та інший “обслуговуючий апарат”. У поодиноких випадках сталінку могли отримати звичайні працівники, особливо ті, які якось відзначилися, але здебільшого люди отримували саме кімнати.

У 1958 році громадянам спеціальною постановою Ради Міністрів СРСР було дозволено створювати житлово-будівельні кооперативи (ЖБК), у яких за певну вартість можна було придбати квартиру. Ціна квартири залежала від загальної кошторисної вартості проекту житлового будинку.

Офіційно в роки СРСР винайняти житлоплощу вдавалося в приватному секторі, тобто в сільському будинку. Знайти житло було нескладно: було достатньо пройтися селом і розпитати сусідів. Усі знали, хто здає в оренду. Таким громадянам заздрили за шанс отримувати надбавку до зарплати.