Яку мову називають старослов’янською?

Старослов’янська мова (сло̀вѣньскъ ѩзꙑ́къ) – перша слов’янська літературна мова, заснована на діалекті слов’ян, які жили в IX столітті на околицях міста Солуні (східна група південнослов’янської гілки праслов’янської мови). Писемність розроблена в середині IX століття братами-просвітителями Кирилом і Мефодієм.

Церковнослов’янська є кодифікованим варіантом старослов’янської мови. Старослов’янська мова являла собою найдавнішу відому письмову слов’янську мову. Перший алфавіт із використанням сучасних літер на основі грецької склали брати-проповідники Кирило і Мефодій.

Мова богослужіння (також літургійна мова, церковна мова) – мова богослужіння, вживана під час богослужіння, написання церковної літератури, ведення церковного діловодства (тобто фактично як робоча мова церкви), вживана також і в релігійній освіті.

Різниця була в тому, що давньоруська була живою мовою для мовлення в Стародавній Русі, а старослов’янська – штучно створена мова. Це письмова, літературна мова слов’ян.